Це не про хворобу, це про нас із вами, про людяність і повагу.
За довгі роки існування суспільства у теперішньому вигляді, країни та народи мали різного роду виклики. Хвороби вбивали людей, економічні кризи руйнували економіки країн. Під час військових конфліктів гинули люди та відповідно страждала економіка країни. Але все це вже було і не поодиноко. Так чи інакше такі події мали циклічний характер. Крім того в подібних ситуаціях опинялися окремо взяті країни чи частини світу.
Сьогодні ж перед усім світом зовсім нова ситуація, проблема, з якою сучасний світ не має досвіду існувати. Відбувається все і одразу, хвороби, смерті, кризи, звільнення, банкрутства, ізоляція. Сьогодні такий час, коли досвід формується сам по собі. Одночасно весь світ загалом і кожна країна окремо намагається фактично вижити, як фізично, впроваджуючи карантинні заходи та налагоджуючи медичну систему на боротьбу із поширенням COVID-19 так і економічно. Адже фактично нормальне у класичному розумінні цього слова життя людей зупинилося. Звичний день, тиждень, місяць для більшості громадян перетворився в один суцільний день, день у власному помешканні. Тиждень проходить, а за вікном лише змінюється картинка, світиться спочатку сонце, а потім місяць. І так для більшості населення, які виконують умови карантину та перебування вдома.
В свою чергу громадяни окремих професій працюють як то кажуть не покладаючи рук, на повну самовідданість. Можливо це не кращий привід для переоцінки певних професіоналів. Але, після початку збройної агресії в 2014 році Українці почали поважати військових. Тому що ті проявили себе у не легкий час, та почали виконувати свої обов’язки на повну силу, ризикуючи власним життям та здоров’ям.
Сьогодні час інших професіоналів. На війну з вірусом вийшли медики України. А крім коронавірусу залишилася необхідність у наданні і інших медичних послуг населенню, саме тому настав час визнання борців за здоров’я людей. Можливо у такий не позитивний період та за жахливих обставин, розпочнеться реформа поваги до медичних працівників. Визнання їх надважливої роботи, збільшення матеріального та соціального забезпечення.
Крім того на варті правопорядку та безпеки життя громадян залишилися працівники правоохоронних органів. І хоча процес реформування Поліції на думку більшості експертів та звичайних громадян був фактично провалений, за теперішніх умов, в такій критичній ситуації головні та наймасовіші правоохоронці можуть доказати народу України, що вони дійсно служать їм, ціною власної безпеки.
Крім того, треба визнати самовіддану роботу і інших, прикордонників, комунальників працівників торгівлі, фармацевтики, виробництва та інших. Всіх тих від кого дійсно залежить наше з вами забезпечення та можливість існування.
А що ж до інших. Що їх очікує далі? По най позитивних прогнозах після виходу країни з карантину роботу втратять мінімум 500.000 осіб, а скоріше за все ця цифра сягне 1.000.000 осіб. Це колосальний людський ресурс, та трагедія кожної особистості. Адже можливість заробітку це можливість до існування, погляд у майбутнє та впевненість у собі та своєму житті.
Що ж робити?
Так, час все оновить. Але нас очікує важкий період. Період переосмислення, переформатування. Актуальність та цінність одних справ та професій буде затьмарена важливістю та необхідністю інших. Головне це рухатися далі, створювати та формувати, а найголовніше підтримувати один одного. На те воно і суспільство, не просто країна, як народ. Який має проявити людяність, до близьких, сусідів, знайомих. Надати допомогу, роботу, пораду, творення.
Можливо вже настав час проявити себе? Спростувати приказку про класичного Українця “Моя хата с краю”.
Нажаль дуже не позитивними обставинами та у не прості часи, але Українці вчяться, реформуються, покращуються.
Майдан навчив нас згуртовуватися навколо наших прав, на демократію та свободу. Надав нам урок консолідації навколо загальної мети.
Війна навчила поважати та цінувати свободу, відділила ворогів від приятелів, згуртувала волонтерів, об’єднала всю країну.
Коронавірус окрім жахливих подій та втрат людей, економічної кризи та безробіття має надати нам урок. Який? Побачимо після…
Все буде good.
