Турбота про заробітчан, чи «назад до феодалізму»?

За феєричним виступом Володимира Зеленського акцент суспільної уваги було дещо зміщено у бік результатів підсумкової прес-конференції президента. Як би не було важко втриматися від коментарів, але хочеться зосередити увагу на інше. Ще тиждень тому однією з найбільш топових тем у ЗМІ була проблема українців, які не мали змоги виїхати на сезонні роботи до країн Єврозони.

Здавалося б, на перший погляд, про таку «батьківську» турботу уряду про своїх громадян можна було б тільки мріяти. Ось який коментар дав з цього приводу Офіс віце-прем’єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції:

Віце-прем’єр встиг провести низку телефонних розмов з урядовцями країн ЄС, які дозволять сформувати єдиний ефективний механізм роботи

Вадим Пристайко.

До цієї ж цитати варто додати наступні слова пана віце-прем’єр-міністра Вадима Пристайка:

Прем’єр-міністр України уповноважив мене займатися цим питанням з конкретними країнами про організовані поїздки. Ми зараз намагаємося визначити, як організовано дати таку можливість людям, які хочуть працювати за кордоном.

Що ж власне не так у такому гіпертрофованому прагненні попіклуватися про добробут співгромадян в у мовах світової пандемії? Уважний читач обов’язково помітить, що ключовим словом на яке у даному випадку варто звернути увагу є слово «співгромадяни». І суть полягає в тому що і пан Пристайко, і інші члени уряду, і президент, є такими ж співгромадянами, як і ті українці, які намагаються виїхати за кордон у пошуках заробітку. І ці співгромадяни мають такі самі права, як і ті, хто вирішив, що чомусь має право визначати особливості їх працевлаштування. Проте, варто нагадати, що право цих людей на свободу пересування та працю закріплене у основному законі України – Конституції, яка є найвищим законом для усіх українців і є обов’язковою до виконання.

Звісно, приклади такого «турботливого піклування» про людей у історичній практиці є. Середньовічні «роботодавці» настільки піклувалися про своїх селян, що забороняли їм вільне пересування та самовільну зміну «роботодавця». Цих «несвідомих» селян розшукували і карали за їх зухвалість. Така «батьківська» форма піклування про людей мала назву феодалізм і права роботодавця були законодавчо закріплені кріпосним правом. Але варто нагадати нашим можновладцям про те, що навіть у Російській імперії кріпосне право було скасовано 19 лютого 1861 року. Були оприлюднені «Маніфест» про скасування кріпосного права та «Положення про селян, що виходять з кріпосної залежності».

Тому, з одного боку, хочеться звернутися до співгромадян, в чомусь можливо, взявши на себе функції Олександра ІІ, друзі, ви вільні! Більше того, ваші права захищені основним законом України – Конституцією. Усім же хто чинить намагання порушити конституційні та законні права українців варто нагадати, що положення кріпосного права не діють. Ба більше, вже немає навіть Російської імперії, а ми живемо у Незалежній демократичній Україні, в якій діють норми та положення Конституції і будь-які намагання їх порушити є неприйнятними. 

Комментарии

Понравилась статья? Поделитесь!

Можно нам немного понаглеть и попросить оставить свой отзыв!
[Общая: Средняя: ]
  • NXT

  • ПОДПИСКА НА РАССЫЛКУ

    Введите Ваш e-mail

  • Начните вводить, то что вы ищите выше и нажмите кнопку Enter для поиска. Нажмите кнопку ESC для отмены.